Набавившись настільної грою яку завбачливо взяв з собою Бодя і туристичною народною грою "хто краще вдає сплячого". Там же ж виявилось що я завпопадливо щоб її не мити, забув каструлю, добре що Ромко нарив нам ще єдну по знайомих. В 5.10 ранку ми погрузилися в Верховинський автобус до Ільців, квитки на який ми взяли незважаючи на хитрих гуцулів, які бігли в касу тіко-запитати і поперджуючих бабусьок, котрі відганяли конкурентів біологічною зброєю. В Ільцях нас уже чекав пан Іван(0976906261) на своїй буханці, котрий за кілька днів до того погодився відбити Юрці всю макушку дахом, а заодно і закинути нас в Шибене за 40грн з кожного з наших 11 носів. Мало не забув до нас ще приєднався Серв з Франєка в кількості 4 туристиів-матрасників котрі йшли тілько до Марічейки. Підйом в легкому темпі з хвотканням і набиранням води зайняв до 7 годин якщо не помиляюсь. Білий слон довго дивився як ми нагло підіймаємося користуючись доброю погодою, але нічого не сказав.... Шо знами говорити, Піп Іван психічно здоровий і з людьми не говорить. Наверху в нас було справжнє застілля: класична греча з тушняком, для гурманів макарохи з сардинами, печеньки, солодке і чай з Єгермайтером, котрий посміявшись з матрасників, таки пішов з нами.Так як ми будучи справжніми меркантильними душонками взяли з собою 2 примуси то могли весь вечір підривати бойовий дух інших туристів, зокрема тих що тягли деревину знизу фразами "а не зварити б нам ще чайку?" та "ой як гаряче добре йде". Зранку відпочивші і голодні ми почали молитися богу примусів і приносити йому в жертву банки бєнза, за що він зійшов на нас благодаттю у вигляду кипятку для гарячої кружки та солодкого чіфірку. Вдосталь наробили фотографій з приводу державного свята з моїм жовтоблакитним бойовим товаришем. Троха покричав "Порошенко президент світу"(Хай москалі куррва знають, що не лише вони свого путлєра люблять, в нас також є політик яким ми гордимося). Донизу спускалися легко і весело і за 3 години вже були в Шибеному на КПП прикордонників(яких я троха попбоювався, так як Оксана пішла чи то в Румунію чи то з іншою групою, а кілосімсот для справедливого вирішення будь-якої проблеми в горах у нас не було). Заговоривши зуби прикордонникам, же би ті не помітили що наша група троха всохлася ми забралися до лазіка разом франківськими сервівцями і вуйком Міськом, який поки автобус стояв, то спалахував щирою чоловічою дружбою до кожного з нас, то обкладав нас х**ми, наголошуючи як же ж ми його за**али.
Ось так ми і провели ці чудесні вихідні, забравши з гір, як заправські туристи лише обгорілі мордяки і натоптані ноги.
0 коментарі:
Дописати коментар