Петрос і без снігу може надавати по дупв, а в сніг - то просто свято якесь
Підйом розпочали з Ясіні, закінчили в Рахові.В Ясіні було тепло і ніщо не передвіщало пригод. Але тепло закінчилось за годину, за півтори закінчилось прохолодно, а за 2 закінчився і АХТИЖЖЙО*АНИЙЖТИЖНА*УЙХОЛОДНОЖЯК. Петрос знову вирішив надавати нам по сраці за нахабство з яким ми на нього минулого разу забігли(інакше не скажеш).
Батарейки до жіпієса здохли десь на хребті коли туман/сніг/неясно що зменшило видимість до 10 -15м, чим викликали бажання знайти ту редиску на радіобазарі, вирвати їй руки і забити її ними до смерті(в загальному пари вистачає годин на 4-6 а ці курррче повиздихали за 3 години 3 пари в економному режимі). Вітер на хребті дозволяв серйозно обмірковувати енергонезалежність нашої чудової Батьківщини за рахунок вітрячків а також познайомив нас чотирьох(щось тойво тисло в штанях і вимагало челенджа для наступних хлопів: Андрій, Ромко, Міша і я) з Андрієвими теплими рукавицями(дай боже здоровлячка тим жовтож... китайцям що їх там уміло пошили, додавши трішки любові в кожну).
Видимість 0 ідем... без приборів. В кінці - кінців все таки вгледіли вершину і капличку і побігли швиденько до неї визволяти з рюкзаків сало, цибулю і Джонатана Деніелса(то тілько друзі його так звуть). Донизу дорога була легкою тому що знайомою. Пан Михайло(як завжди) підкрутивши пейси а з ними і ціну повіз нас до Лазещини, звідки ми добралися до батьківщини Леніна - Рахова і провели там вечіп розказуючи мисливські і риболовські історії під смачні наїдки і напитки в очікуванні Львівського потяга.
От так то воно й було, хвотокарток правда мало - пальці, куррррва, перемерзали і не слухались.
0 коментарі:
Дописати коментар