Прийшов час розпочати новий сезон. Так сумно, курва, без тих гір, аж плечі чухаються. Все таки скільки вовка не корми, а він все в ліс і в ліс...
Учасники:
Оксана, Бодя, Ромко і я.
Спорядження:
Навчені минулорічною весняною вилазкою на Петрос, цього разу ми були вже в мембранних штанах, теплих шапках, бахілах і лижних окулярах. Бодя навіть взяв снігоступи, а я кошки.
Погодні вангування:
Пожижевська: пів метра снігу(п****ть і не спльовують)
Легкий сніг(давненько я "легкого" снігу не бачив)
Хмарність 95-100% на різних висотах
Температура -3 ... -6
Вітер 2-4 з поривами до 8м/с
Вирішили не ускладнювати собі життя, і піти радіалками на Говерлу і Петрос з ночівлею і табором в Козьмещику, де і зняли ліжка же би палатки, газ і кострове не тягнути. Можна було навіть КЛМН не брати.
Добирання стандартне: в пт маршруткою до Франєка, до 3-ї ночі дегустація місцевої і хвранцузької кухні в елітарному закладі Сита Ложка, далі Раховоз Інтерсіті до Лазещини. З Лазещини до Козьмещика нас домчала буханка пана Михайла з гордим надписом(чомусь москалячою) "На Говерлу за рулем".
Там залишили свій циганський табір, посмакували смачнючого чаю(Ромко і Бодько фігні не варять) з подальшив пакуванням для безпечного транспортування його по термосах.
Вже не світало....))))
Снігу по дорозі ставало все більше, але йшлося легко. Від обновленої снаряги раділи як цуцики, хіба що не пісялись. Якщо не рахувати стійке бажання знайти дорогу від колиб(завалило її снігом), то навіть не блудили. Максимальне провалювання в сніг - троха більше ніж по пояс. Не провалювався тільки Бодя: снігоступи файна штука(треба буде притарити з Піднебесної).
Після виходу на хребет рятували окуляри. Фірн місцями був слизькуватий, але не так щоб кошки знадобились. Вибивати сходинки носаками - наше все.
По дорозі камера покрилася півторасантиметровим шаром льоду, перемерзла і відрубалась(робіть шо хочете, а я того бачити не бажаю).
На вершині поетапно відмовила і інша техніка, крім жіпієса і тєлєфона Sigma, але то певно бо вони в кишенях були ы не висовувались.
На верху зустріли ходунів із Заросляка, яким на півтори години підйому вистачало кросівок абібас, штанів "три полоски" або джинсів і такоїж моднячої шапкенції(ну і звичайно ж горіляка - горіляка - горіляка). Вони дивились як барани на нові ворота на нас, а ми на них.
Спускаючись зустріли групу з Козьмещика, дуже схожу на заросляківських, правда колір обличчя у них був дещо синіший. Як вони мали спуститись до темноти? - чорт їх знає(стратегічне планування, качка б його копнула). Група з Надвірної яка йшла перед нами вирішила не мучити попу і не підніматися того дня, а почекати погоди в сторожці ближче до перемички (ми ще з ними там чаю випили і погрілись на дорогу). Моцні хлопці, і вирішили мудро. З важкими рюкзаками - то був би не райдужний підйом.
Підйом зайняв годин 6, спуск - 2. Сніг, град, дощ - все що лікар прописував.
По 5-й ми вже розбиралися, а пан Михайло(дай йому Боже здоровячка) лагодив на нас баньку.
Попарились, повечеряли і повкладалися.
Те що речі можна було на ранок викручувати і ливень за вікном не вщухав, підмочило наші плани щодо Петроса, так що поснідавши знову ж у пана Михайла, засіли за настільні(а в нашому випадку наліжкові) ігри, котрі Богдан запопадливо прихопив в потрібній кількості.
Дорога назад також стандартна: пішки до Лазещини, далі маршрутка до батьківщини Леніна - Рахова(то своя тема), а там до пів ночі частування в Магнаті(цього разу дійсно всякими добрюханськими ніштяками), а далі Рахів - Львів і на 9-ту на роботу.
Такі то пригоди малята.
Так ми починаємо "Вали в гори снігом челендж" і передаємо естафету Вінтоніву Андрію, Вовчку Юрі і Годзевичу Сергію(за алфавітом написав, же би не образились).
Висновок до лабораторної роботи:
Провівши експериментальне дослідження емпіричних залежностей і проаналізувавши отримані дані методами мат. фізики,
можемо стверджувати про справедливість наступних тверджень:
-бахіли не хіли
-снігоступи - не тупи(паршивий з мене рифмопльот)
-окуляри - треба(все, видихся я з тими римами)
-одяг - мембрана
-неопренова маска - найс бонус
-треба ходити, а то зима візьме і в червні закінчиться
-"Что мне снег что мне зной Что мне дождик проливной" - то моє всеееееееее)))))
Учасники:
Оксана, Бодя, Ромко і я.
Спорядження:
Навчені минулорічною весняною вилазкою на Петрос, цього разу ми були вже в мембранних штанах, теплих шапках, бахілах і лижних окулярах. Бодя навіть взяв снігоступи, а я кошки.
Погодні вангування:
Пожижевська: пів метра снігу(п****ть і не спльовують)
Легкий сніг(давненько я "легкого" снігу не бачив)
Хмарність 95-100% на різних висотах
Температура -3 ... -6
Вітер 2-4 з поривами до 8м/с
Вирішили не ускладнювати собі життя, і піти радіалками на Говерлу і Петрос з ночівлею і табором в Козьмещику, де і зняли ліжка же би палатки, газ і кострове не тягнути. Можна було навіть КЛМН не брати.
Добирання стандартне: в пт маршруткою до Франєка, до 3-ї ночі дегустація місцевої і хвранцузької кухні в елітарному закладі Сита Ложка, далі Раховоз Інтерсіті до Лазещини. З Лазещини до Козьмещика нас домчала буханка пана Михайла з гордим надписом(чомусь москалячою) "На Говерлу за рулем".
Там залишили свій циганський табір, посмакували смачнючого чаю(Ромко і Бодько фігні не варять) з подальшив пакуванням для безпечного транспортування його по термосах.
Вже не світало....))))
Снігу по дорозі ставало все більше, але йшлося легко. Від обновленої снаряги раділи як цуцики, хіба що не пісялись. Якщо не рахувати стійке бажання знайти дорогу від колиб(завалило її снігом), то навіть не блудили. Максимальне провалювання в сніг - троха більше ніж по пояс. Не провалювався тільки Бодя: снігоступи файна штука(треба буде притарити з Піднебесної).
Після виходу на хребет рятували окуляри. Фірн місцями був слизькуватий, але не так щоб кошки знадобились. Вибивати сходинки носаками - наше все.
По дорозі камера покрилася півторасантиметровим шаром льоду, перемерзла і відрубалась(робіть шо хочете, а я того бачити не бажаю).
На вершині поетапно відмовила і інша техніка, крім жіпієса і тєлєфона Sigma, але то певно бо вони в кишенях були ы не висовувались.
На верху зустріли ходунів із Заросляка, яким на півтори години підйому вистачало кросівок абібас, штанів "три полоски" або джинсів і такоїж моднячої шапкенції(ну і звичайно ж горіляка - горіляка - горіляка). Вони дивились як барани на нові ворота на нас, а ми на них.
Спускаючись зустріли групу з Козьмещика, дуже схожу на заросляківських, правда колір обличчя у них був дещо синіший. Як вони мали спуститись до темноти? - чорт їх знає(стратегічне планування, качка б його копнула). Група з Надвірної яка йшла перед нами вирішила не мучити попу і не підніматися того дня, а почекати погоди в сторожці ближче до перемички (ми ще з ними там чаю випили і погрілись на дорогу). Моцні хлопці, і вирішили мудро. З важкими рюкзаками - то був би не райдужний підйом.
Підйом зайняв годин 6, спуск - 2. Сніг, град, дощ - все що лікар прописував.
По 5-й ми вже розбиралися, а пан Михайло(дай йому Боже здоровячка) лагодив на нас баньку.
Попарились, повечеряли і повкладалися.
Те що речі можна було на ранок викручувати і ливень за вікном не вщухав, підмочило наші плани щодо Петроса, так що поснідавши знову ж у пана Михайла, засіли за настільні(а в нашому випадку наліжкові) ігри, котрі Богдан запопадливо прихопив в потрібній кількості.
Дорога назад також стандартна: пішки до Лазещини, далі маршрутка до батьківщини Леніна - Рахова(то своя тема), а там до пів ночі частування в Магнаті(цього разу дійсно всякими добрюханськими ніштяками), а далі Рахів - Львів і на 9-ту на роботу.
Такі то пригоди малята.
Так ми починаємо "Вали в гори снігом челендж" і передаємо естафету Вінтоніву Андрію, Вовчку Юрі і Годзевичу Сергію(за алфавітом написав, же би не образились).
Так шо колєги - валіть в гори снігом)))
Висновок до лабораторної роботи:
Провівши експериментальне дослідження емпіричних залежностей і проаналізувавши отримані дані методами мат. фізики,
можемо стверджувати про справедливість наступних тверджень:
-бахіли не хіли
-снігоступи - не тупи(паршивий з мене рифмопльот)
-окуляри - треба(все, видихся я з тими римами)
-одяг - мембрана
-неопренова маска - найс бонус
-треба ходити, а то зима візьме і в червні закінчиться
-"Что мне снег что мне зной Что мне дождик проливной" - то моє всеееееееее)))))
0 коментарі:
Дописати коментар